Існує дуже багато інформації щодо спондильозу, але чим більше її читаєш, тим більше починаєш заплутуватись і не розумієш суті самого захворювання. Крім того, його часто плутають зі спондилітом. Ото ж, у цій статті ми спробуємо трішки розібратись.
У сучасній медицині під терміном «спондильоз» розуміють появу змін, що відбуваються в хребцях, суглобах та дисках хребта в результаті старіння кісткових структур. Це дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта, при якому відбувається розростання кісткових наростів по краях тіл хребців, які на рентгенівському знімку виглядають як "гачки" чи "дзьоби".
Із цього визначення стає зрозуміло, що спондильоз хребта супроводжується змінами в міжхребцевих дисках і в самих хребцях. Але даруйте, адже дистрофічні зміни в міжхребцевих дисках носять назву остеохондроз. Виходить, що спондильоз і остеохондроз хребта – це один і той же процес, але з різними назвами? Дозвольте ж, дорогі читачі, розказати вам детально про спондильоз, щоб раз і назавжди зрозуміти, про що йде мова.
Спондильоз і остеохондроз - окремі хвороби хребта, але взаємопов'язані між собою. Якщо при остеохондрозі відбуваються дистрофічні зміни в міжхребцевих дисках із зменшенням їх, то в послідуючому це призводить до змін в тілах самих хребців, що і являється спондильозом. Також слід сказати, що спондильоз, як і остеохондроз хребта – це наслідок процесів старіння організму і зношування структур хребта. Якщо говорити своїми словами, то спондильоз є наступною стадією і наслідком остеохондрозу.
Причини захворювання спондильозу досі не з'ясовані. Проте, до однієї з основних можна віднести малорухливий спосіб життя, на тлі якого, разові фізичні навантаження, будь то сезонні поїздки на дачу або поодинокі заняття фітнесом, призводять до мікротравм. Однак багато лікарів погоджуються з тим, як я уже згадував вище, що захворювання є ускладненням остеохондрозу. Тому і перший симптом – це періодичний біль у місці розташування патологічного вогнища. На початку захворювання цей синдром присутній лише при фізичних навантаженнях або після тривалого перебування в незручному положенні. В міру розростання кісткової тканини больові відчуття стають постійними і турбують навіть уночі.
Варто відзначити, що хвороба вражає переважно людей старшого та середнього віку. Однак, за останнє десятиліття поява даного захворювання хребта серед молоді стало частим явищем. Однією з причин є неправильна постава, отримана в результаті недотримання елементарних правил перебування в сидячому положенні.
Симптоми спондильозу грудного відділу хребта, можуть імітувати міозит, міжреберну невралгію, серцевий напад (важко зробити глибокий вдих) і стенокардію. Біль може віддавати і в ліву руку, і в грудину. Хворий, вимушений підбирати зручне положення для зменшення болю, сутулиться, опускаючи плече і намагаючись витягнути верхню частину тулуба трохи вперед і вниз.
При діагнозі спондильоз шиї хворий буде скаржитися на головні болі, підвищену втому, неможливість здійснювати найпростіші рухи головою, скованість, головокружіння. Прикметно, що ні регулярний масаж, ні знеболювальні препарати не полегшать стан людини.
Окремо лікарі виділяють ознаки поперекового відділу хребта. Крім сильних болей завжди присутні проблеми з ходьбою – людина починає кульгати, не може швидко йти і тим паче бігти, що проявляється у відчутті «задерев’янілості» або «задубіння» в попереково-крижовому відділі, стегнах або в ногах (відчуття «ватяних ніг»). Все це може призвести до виникнення попереково-крижового радикуліту, а також запалення сідничного нерва (ішіас).
Незалежно від того, в якому відділі хребта розвивається захворювання, специфічне положення з невеликим нахилом тулуба вперед приносить хворому значне полегшення. В принципі, це характерна особливість спондильозу, за якою можна поставити попередній діагноз до отримання результатів обстеження.
Діагностика захворювання не вимагає проходження великої кількості процедур, досить зробити рентгенографію хребта, при якій виявляються остеофіти і зменшення висоти між хребцями.
Сьогодні для лікування спондильозу використовують безліч методів відновлення організму, що широко застосовуються і при інших патологіях хребта, та які перевірені часом, наприклад кінезотерапія, лікувальний масаж, лікувальна гімнастика, електрофорез, фонофорез та інші методи фізіотерапії, мануальної терапії.
Що стосується народної медицини, то терапія лікарськими препаратами можлива тільки, якщо хвороба була діагностована на ранній стадії розвитку. Тому перед початком лікування народними засобами необхідна обов'язкова консультація з лікуючим лікарем.
Ото ж, щоб запобігти появі розвитку недуги побільше займайтеся лікувальною фізкультурою, проводьте профілактичну терапію (масаж, фізіотерапія та ін.) 2-3 рази на рік, постарайтесь обмежити себе від надлишкових фізичних навантажень, займайтеся хоч інколи в басейні то що.
