Про Івана Сергійчука з Волині говорить вся Західна Україна, він є відомим костоправом. Чоловік за короткий час не тільки кілька сотень людей поставив на ноги. Після зустрічі з ним курці кидають палити, а хворі виліковуються від різних недуг.
Домовитися з паном Іваном про зустріч виявилося не так уже й складно. Але є один нюанс: відбудеться вона лише восени. А все тому, що всі робочі дні у нього розписані аж до вересня. Жур¬налісту «Скрині» все ж вдалося пого¬ворити з лікарем по телефону кілька¬надцять хвилин.
І цього було достатньо, щоб відчути енергетику справді сильної людини. Навіть через слухавку Іван Сергійчук допомагає людям безкоштовними порадами та настановами і визначає, чи потрібно людині їхати до нього у Луцьк чи ні. В моєму випадку зустріч таки він призначив.
Вся суть лікування пацієнта, як він розказав, полягає у вірі та молитві до Всевишнього. Якщо в людини черства душа, то й процес триває довго. А, по-друге, все залежить і від самої людини. Це один з перших факторів, а вірніше настанов лікаря-костоправа. Він відразу й запитує, чи вмієш молитися. Так визначає людину на відстані. Добра вона чи зла. Далі слідують кілька наступних запитань і головне з них - чи ти справді хочеш бути здоровим.
- У наш час зараз є мало здорових людей. Тому і пацієнтів маю багато, - каже лікар.
На питання, звідки у нього такий дар, спокійно відповідає, що це йому дідусь передав. Він у свій час також був відо¬мим лікарем-цілителем на Волині.
Іван змалечку приглядався, як дідусь приймає хворих, переймав ці знання. Завжди говорив, що насамперед треба знати - звідки хвороба, щоб її почати лікувати. А коли знайдеш причину, то знешкодиш недугу.
Ріс у будинку, де відбувалися дива. На прийом до дідуся привозили людей, яких вели попід руки або несли на ношах. А від нього вони йшли своїми ногами. Для колишнього футболіста травма хребта обернулася більш як піврічним постільним режимом. Лікувався у стаціонарі, що мало допомагало. Лікарі зробили висновок - потрібно оперувати. Але ніяких гарантій, що після скальпеля чоловік зможе ходити, не давали. Настала атрофія м'язів ноги, яку травмував. Знайомі порадили поїхати у Бірки. Там і сталося диво. Від доторків рук цілителя спортсмен повернувся до повноцінного життя.
Розповідають, що Івана Довгуна можна було побачити у морозний день роздягненим, босоніж. Обливався студеною водою.
Біля хати завжди були турніки, тренажери.
Дід Іван раніше завідував фельдшерсько-акушерським пунктом в одному із сіл на Волині.
Хата батьків - поруч, але Іван хотів жити з дідом, бо цікавило, як він лікує. Тому з вибором професії вагань не було. Іван Довгун сам побував в інституті, поспілкувався з викладачами. І схвалив вуз, який обрав внук. Тож закінчив факультет медичної реабілітації. Тепер і його називають по-народному костоправом.
Найчастіше до Сергійчука звертаються люди з проблемами грижі, сколіозу, радикуліту чи остеохондрозу. З власного досвіду костоправ розповідає, що сьогодні дуже хворіє молодь, особливо школярі. Близько 80 відсотків - це різні порушення постави, у 20 відсотків - сколіоз. Ці висновки він зробив ще з того часу, коли проводив медогляди у багатьох-школах Волині, Рівненщини.
Аби не хворіти, лікар радить побільше займатися фізичними вправами. Для кожної недуги спини він сам їх призначає і констатує, якщо призначено - роби. Пан Іван виліковує також міжхребцеві грижі та знімає запалення сідничного нерва.
Коротко розповів, що були такі ви¬падки, коли до нього привозили навіть не ходячих. Після сеансу лікування пацієнти самотужки могли йти додому без болю у спині.
По-суті, лікар змушує пацієнтів пра¬цювати над своїм тілом. Окрім того, ве¬лику увагу чоловік звертає також на здорове та повноцінне харчування, адже виснажений організм важко відновлю¬вати. Як і у кожного лікаря, так і в Івана Сергійчука є свої таємниці лікування, про які він у слухавку не захотів розповідати. Більше, мабуть, ми поспілкуємося при зустрічі.
І наостанок прозвучало запитання, як він робить так, що навіть затяті курці перестають палити. Спочатку якось і не повірилося в це. У відповідь почув, що в тому нема ніякого страху. Не брати цигарку до рота допомагає сила волі. А ось якщо її нема, то проблему потрібно шукати в іншому...
Газета «Скриня» Олег ГАВРИЛЕВИЧ.
Рекомендовані
