– Я називаю осінь індикатором людського здоров’я, адже вона «екзаменує» стан нашого організму. Тож спробуємо розібратися, чому тримаються нині за поперек не тільки ті, хто працює в полі чи на городі, – розповів лікар.
Восени відбувається перебудова організму і підготовка його до зими, можна сказати, вмикається програма самообстеження і самоаналізу. Наше тіло буквально сканує кожну клітину і орган, перевіряючи їхній стан і роботу. Тому саме в цей період всі «слабкі місця» починають проявлятися.
Біль у спині — проблема дуже актуальна. Турбує вона офісних працівників, представників інших професій, які змушені весь день сидіти за столом. У зв’язку зі збільшенням кількості власного транспорту, ми стали мало рухатися, і це теж негативно позначається на здоров’ї. Але буває і навпаки: люди, зайняті фізичною працею, які постійно «гнуть спину», особливо селяни, також потрапляють у тенета нестерпного болю.
Захворювання хребта не проходять відразу. Чудодійних пігулок не існує.
Не варто чекати одужання після одного курсу лікування в реабілітолога, навіть у найдосвідченішого.
Гіподинамія, як і надмірні навантаження, у поєднанні з неправильним харчуванням, збільшують імовірність розвитку різних захворювань опорно-рухового апарату. Одним із них є корінцевий синдром. Це — сукупність симптомів, які виникають у період здавлювання нерва в ділянці відгалуження від спинного мозку. Найчастіше причиною такого стану стає остеохондроз, що призводить до виникнення міжхребцевої грижі, яка, розростаючись і зміщуючись, стискає спинномозковий корінець і провокує запальну реакцію. Але корінцевий синдром може розвинутися і внаслідок спондилоартрозу, переломів хребців тощо.
Оскільки корінцевий синдром може виникати в будь-якому відділі хребта, то його симптоми дуже різноманітні і досить суперечливі. Тому вкрай важливо вчасно поставити правильний діагноз. Саме біль є першою і найбільш характерною ознакою цієї недуги. Він може давати про себе знати навіть вночі під час сну, часто супроводжується підвищеною пітливістю, а також набряком і почервонінням шкіри. Нерідко погіршується чутливість у ділянці враженого нерва. Крім того, можливі порушення рухів і навіть атрофія м’язів.
Якщо проблема виникла в шийному відділі хребта, то ви відчуваєте біль в ділянці шиї і рук. Коли запальний процес — у грудному відділі, тоді неприємні відчуття виникають в спині, в деяких випадках — у ділянці шлунка або серця. Стосовно цього у народі існує такий вислів: «Стоїть кілок у грудях». Саме це нерідко вводить пацієнтів в оману. Хворий звертається до кардіолога або ж гастроентеролога, які «своїх» патологій не виявляють. У кращому випадку вони рекомендують пройти повне обстеження. І тоді люди чують несподіваний вердикт: «У вас проблеми із хребтом».
Коли запальна реакція проходить у поперековому відділі, тоді біль віддає у поперек, сідниці і в нижні кінцівки. Варто відзначити, що корінцевий синдром найчастіше вражає саме цю ділянку, бо на неї припадають максимальні навантаження. Хворі зазвичай скаржаться на виражений однобічний біль різного характеру (ниючий, гострий, тупий), іноді у попереку «стріляє», «ріже» і т. д. До того ж біль може викликати нудоту. Доводилось чути від стареньких бабусь: «Почуваюся так, наче палець взяли у лещата». Практично будь-які різкі необережні рухи або спроба підняти вантаж можуть призвести до появи болю. Він, як правило, припиняється або зменшується в стані спокою або при лежанні на здоровому боці, причому тільки на твердій поверхні.
Щодня займайтеся фізичними або лікувальними вправами, більше ходіть пішки, гуляйте, підіймайтеся сходами, загартовуйтеся, зміцнюйте імунітет. Допоможуть у цьому водні процедури: розтирання рушником, обливання або занурення, контрастний душ. Проаналізуйте свій раціон харчування і додайте більше корисних продуктів, багатих на вітаміни. Дуже корисним є масаж.
Не забувайте, що захворювання хребта не проходять відразу. Чудодійних пігулок не існує. Не варто чекати одужання після одного курсу лікування в реабілітолога, навіть у найдосвідченішого. Потрібні час і праця над собою задля бажаного результату, щоб загострення траплялися рідше, а потім і зовсім зникли.
Іван СЕРГІЙЧУК, реабілітолог, газета “Волинь-нова”
